Сучасний урок англійської мови
Сучасний урок — це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний конкретний учитель визначає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі. Саме урок — це місце, де відбуваються основні процеси навчання, виховання й розвитку особистості.



Урок — це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас — це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.



За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилося. З'явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність учителя, іншими словами, як форма навчання, а и як діяльність учня, інакше кажучи, учіння.



У методичній літературі визначаються чотири блоки вимог до сучасного уроку:
загальнопедагогічні вимоги;
дидактичні вимоги;
психологічні вимоги;
гігієнічні вимоги.



Перший блок.

Загальнопедагогічні вимоги;
пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;
урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;
орієнтація на процес навчання;
тривимірне навчання;
створення емоційно-актуального фону навчання;
педагогічний такт і культура мови;
пізнавальна самостійність учнів;
чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.



Другий блок.

Дидактичні вимоги:
раціональне використання кожної хвилини уроку;
раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;
використання активних методів навчання;
зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем;
формування вмінь учнів самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці;
індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;
використання сценарних варіантів уроку, які є носіями інформації;
створення умов для успішного навчання учнів;
чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок із розвиваючими та виховними задачами;
вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів;
реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;
організоване закінчення уроку;
здійснення міжпредметних зв'язків.
урахування принципів диференціації та індивідуалізації.



Третій блок.

Психологічні вимоги:
урахування психологічних особливостей кожного учня;
нормальний психологічний стан і гарний настрій учителя й учнів;
вимогливість і доброзичливість учителя й учнів;
педагогічна етика і психологічний такт.





Четвертий блок.

Гігієнічні вимоги:
дотримання певного температурного режиму;
нормативність освітлення класного приміщення;
провітрювання;
відповідність шкільних меблів вимогам нормативів;
чергування видів навчальної роботи;
попередження перевантаження, стомлюваності школярів.



До необхідних компонентів сучасного уроку можна також віднести організаційну, психологічну, виховну та санітарно-гігієнічну складові уроку.



Організаційна складова уроку



Організація уроку є одним із основних аспектів. Мета організації полягає в забезпеченні успішної реалізації змісту та завдань навчання, умов для ефективної взаємодії учителя та учнів у навчально-виховному процесі.

Організація педагогічної діяльності вчителя на уроці передбачає: постановку доцільної та раціональної мети та завдань навчання; мотивацію спільної діяльності учнів та вчителя; планування, нормування, діагностування, прогнозування, стимулювання, контроль і корекцію процесу навчання та його результативності; використання раціональної та ефективної технології навчання.



Організаційний аспект уроку характеризується його основними компонентами:
структура уроку;
організація навчального матеріалу;
організація педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учнів;
організація навчально-матеріального забезпечення та технічного оснащення уроку;
використання часу на уроці.



Учені та практики вирізняють два аспекти організації: упорядкованість та спрямованість. Упорядкованість визначається кількісно як величина організованості системи, тобто її певний стан. Спрямованість характеризує відповідність чи невідповідність організації умовам оточуючого середовища. З точки зору забезпечення впорядкованості уроку, організація передбачає раціональність його структури в цілому і структурних компонентів зокрема; педагогічної діяльності вчителя, навчально-пізнавальної діяльності учнів, відносин між ними; матеріально-технічне оснащення уроку, раціональне використання часу на уроці.



У типовому комбінованому уроці основними структурними компонентами є:
перевірка домашнього завдання;
актуалізація опорних навчальних досягнень учнів;
вивчення нового матеріалу;
контроль та корекція навчально-пізнавальної діяльності учнів та її результативність;
підбиття підсумків уроку;
повідомлення домашнього завдання.



Незалежно від специфіки структури уроку, його організаційний аспект включає:
організацію перевірки домашнього завдання;
постановку проміжних цілей і завдань навчання;
організацію змісту навчального матеріалу;
організацію спільної діяльності вчителя та учнів;
навчально-методичного забезпечення уроку;
забезпечення оптимального дозування витрат часу на кожний структурний компонент уроку і вид навчально-пізнавальної діяльності учнів.





Стосунки між педагогом і учнем встановлюються як суб'єктно-суб'єктні. За цих умов учень виступає як активна діяльнісна одиниця навчально-виховного процесу в якості суб'єкта і замовника знань, тобто як індивід, якому притаманні індивідуальні особливості (темперамент, пам'ять, мислення, уява, потреби, соціальна орієнтація), інтереси та запити.



Система параметрів, що характеризує організацію закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів:
постановка та реалізація цілей і завдань закріплення, систематизації, узагальнення знань учнів;
виділення у змісті навчального матеріалу основного, істотного, що підлягає закріпленню, систематизації та узагальненню;
навчально-матеріальне забезпечення (наочність, роздатковий дидактичний матеріал, ТЗН, реактиви тощо);
забезпечення оптимальної працездатності учнів (зміна видів діяльності, психологічна розрядка, фізкультхвилинка, музична пауза);
забезпечення раціональної організації зворотного зв'язку;
організація контролю та корекції знань учнів у процесі їхнього закріплення, систематизації й узагальнення;
взаємозв'язок закріплених, систематизованих та узагальнених знань учнів із домашнім завданням.



Психологічна складова уроку



Психологічна складова уроку базується на таких тезах:
урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впливати на особистість учня (формувати інтелектуальні, моральні та інші якості особистості);
зміни в структурі особистості відбуваються лише в тому випадку, коли учень діє за внутрішнім покликанням, а звідси — висновок, що вчителеві необхідно стимулювати пізнавальну активність та інтереси учня;
виховуюче навчання не можна зводити до виховних моментів уроку; усі вони мусять бути виховуючими за своєю суттю;
центральний компонент будь-якого уроку — організація пізнавальної діяльності учнів, де провідними пізнавальними процесами є мислення та уява;
успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів (зміст, методика, майстерність учителя тощо), але й від внутрішніх умов, тобто індивідуально-психологічних особливостей учнів.



Таким чином, із точки зору психологічної складової уроку, сучасний урок повинен враховувати: психологічну мету, стиль уроку, організацію пізнавальної діяльності учнів, організованість учнів та врахування їхніх вікових особливостей.



Виховна складова уроку



Системний підхід, як методологічна основа організації виховання учнів на уроці, передбачає:
постановку виховних цілей і завдань на уроці;
виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу;
визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи і зосередження уваги на ньому в процесі навчання;
визначення та використання педагогічного доцільного комплексу принципів виховання, оптимальних шляхів його реалізації;
вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання;
забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів;
раціональність управління виховним процесом на уроці;
оцінка ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.

До основних компонентів виховного аспекту уроку належать: національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне та валеологічне виховання.

Санітарно-гігієнічна складова уроку



На санітарно-гігієнічний аспект уроку впливають не лише фактори безпосередньо самого уроку, його зміст і методики навчання, але й багато інших зовнішніх факторів, які тією чи іншою мірою впливають та зумовлюють його якість. До таких належать:
гігієна навчальних приміщень, праці вчителя та учнів;
фізіологічно-гігієнічні передумови організації процесу навчання;
організація і зміст гігієнічного навчання та виховання учнів.
попередження перевантаження, стомлюваності школярів.



Розумове виховання учнів у процесі навчання



Розумове виховання — один із основних компонентів виховного аспекту уроку. Воно передбачає набуття знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні а на практиці.

Розумове виховання не зводиться до накопичення певного обсягу знань. Процес здобуття знань стає фактором розумового виховання лише за умови, коли набуті знання трансформуються в особисті переконання, стають духовним багатством людини, яке відтворюється в її житті та праці, у соціальній активності та інтересах.



Отже, основними структурними компонентами світогляду є наукові знання (об'єктивний фактор), погляди, переконання, ідеали (суб'єктивні фактори).



Дидактичні та виховні умови, що сприяють переведенню знань учнів у погляди, переконання, ідеали, такі:
глибока наукова доказовість, логічна переконливість і узгодженість усіх теоретичних висновків і фактів світоглядного характеру;
надання навчанню високого ідейно-політичного спрямування;
дотримання принципу історизму при вивченні програмного матеріалу;
розвиток пізнавальної активності та самостійності учнів у процесі навчання та в позаурочній діяльності;
підбурення емоційного ставлення учнів до теми, яка вивчається на уроці;
тісний зв'язок навчання з життям, залучення учнів до активної трудової діяльності;
залучення учнів до суспільно корисної праці;
особистісні якості вчителя, його погляди та переконання.



До системи оцінних параметрів розумового виховання учнів ми відносимо:
знання вчителем суті, мети, завдань та принципів розумового виховання учнів;
виявлення та реалізація потенційних можливостей змісту навчального матеріалу для розумового виховання учнів (розвитку мислення, уяви та інших психічних процесів);
зміст та методи формування в учнів поглядів, переконань, ідеалу на підставі набутих на уроці знань з основ наук;
забезпечення на уроці дидактичних та виховних умов переведення знань учнів у погляди, переконання, ідеали;
залучення талановитих та обдарованих учнів до поглибленого вивчення окремих предметів, курсів, спецкурсів, факультативів, предметних гуртків;
сформованість «інтелектуального фону» класу, де культивуються знання і самостійна творчо-пошукова, навчально-пізнавальна діяльність учнів;
інтеграція змісту окремих навчальних предметів як важливий фактор формування в учнів матеріалістичного світогляду.













Пам'ятка вчителю щодо підготовки та реалізації організаційного аспекту

сучасного уроку



Організація структури уроку:
чітко визначити структурні компоненти уроку залежно від його типу;
продумати організацію кожного структурного компонента уроку, визначивши його місце в загальній композиції уроку, проміжні цілі, зміст, методи і засоби навчання;
відібрати для кожного структурного компонента уроку адекватні форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
забезпечити мобілізацію інтелектуальних, фізичних та емоційних ресурсів суб'єктів навчально-виховного процесу на кожному етапі уроку.



Організація навчального матеріалу:
підібрати (розробити) навчальний матеріал, що відповідає темі, меті та завданням уроку;
здійснити логіко-структур-ний аналіз змісту теми, з'ясувавши її дидактичні та методичні особливості;
ранжирувати та структурувати навчальний матеріал для уроку в цілому і на кожний його етап зокрема;
виділити у змісті навчального матеріалу основне, істотне, що підлягатиме обов'язковому засвоєнню;
визначити у змісті дидактичного матеріалу описувальну, пояснювальну інструктивну інформацію;
унормувати навчальний матеріал для уроку в цілому та кожного його структурного компонента за змістом, обсягом, часом;
здійснення міжпредметних зв'язків;
урахування принципів диференціації та індивідуалізації;
визначення змісту та обсягу домашнього завдання, який є відповідним темі уроку.



Організація педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності

учнів передбачає:
наявність поурочного плану, класного журналу, учнівських зошитів, підручника, словників, довідкової літератури, навчальних посібників, комплектів роздаткового дидактичного матеріалу;
відповідність змісту педагогічної діяльності вчителя поставленим цілям та завданням уроку;
раціональна постановка педагогом цілей та завдань діяльності, сприйняття й осмислення їх учнями, спрямування навчальної діяльності та досягнення мети;
мотивація наступної спільної діяльності вчителя та учнів на уроці;
планування, нормування, конструювання, прогнозування діяльності вчителя та учнів на уроці;
озброєння учнів раціональними способами навчально-пізнавальної діяльності;
контроль, самоконтроль, взаємоконтроль та корекція діяльності вчителя й учнів, її результативність;
наявність навчальних матеріалів різного рівня складності, завдяки яким учень має можливість обрати свій рівень;
обладнання робочих місць учителя та учнів відповідно до стандартних гігієнічних вимог і вимог ергономіки (зручності та швидкодії у використанні);
раціональний розподіл та використання часу на окремі види діяльності вчителя та учнів на уроці.



Організація навчально-методичного забезпечення та оснащення уроку:
обладнання уроку (наявність на робочих місцях учителя та учнів підручників, іншої навчально-методичної літератури, навчального приладдя), роздаткового дидактичного матеріалу, інструктивних карток тощо;
оснащення уроку необхідною та достатньою наочністю, ТЗН, аудіовізуальними засобами, комп'ютерами;
організація діяльності учнів-помічників учителя (лаборанта, демонстратора, консультанта).

Раціональність витрат часу на організацію праці вчителя та учнів на уроці передбачає:
своєчасний початок уроку;
оптимальність витрат часу на взаємне привітання, перевірку відсутніх учнів, огляд санітарного стану класу та зовнішнього вигляду учнів;
витрати часу на «входження» до навчального процесу;
чітке дозування та корекція витрат часу на окремі етапи уроку;
витрати часу на окремі види педагогічної діяльності вчителя (організаційну, навчальну, стимулюючу, контролюючу);
витрати часу на окремі види навчально-пізнавальної діяльності учнів (організацію, планування, нормування, творчу самостійну діяльність, практичну діяльність тощо);
своєчасне завершення уроку, забезпечення організованого відпочинку учнів на перерві, провітрювання класного приміщення.



Вимоги до сучасного уроку


Знання об'єктивних законів психології навчання та принципів дидактики (науковості, систематичності та послідовності навчання, наочності та доступності, свідомості та активності, міцності та ґрунтовності знань, індивідуального підходу в навчанні.
Високий рівень науковості, тобто відповідність змісту уроку сучасним досягненням науки і процесу навчання — останнім досягненням педагогіки, психології навчання.
Систематичний і цілеспрямований контроль за якістю знань учнів, за оцінюванням знань учнів, вироблення навичок та вмінь.
Чітка дидактична цілеспрямованість. Учні повинні знати як головну мету уроку, так і конкретну мету кожного завдання, що виконується.
На основі сформованих знань, умінь та навичок учнів учити їх використовувати раціональні способи пізнавальної та практичної діяльності, формувати у школярів культуру праці, вміння вчитися (самостійна робота з підручником, книгою, довідковою літературою, складання простого і розгорнутого плану, тези, конспект, доповідь, працювати за інструкцією, самоконтроль).
Чітка структура уроку, що визначається змістом навчання, дидактичною метою, рівнем підготовленості учнів, засобами та методами навчання, вимогами гігієни розумової праці та психо­логії навчання.
Педагогічна доцільність добору різноманітних засобів і прийомів навчання для уроку в цілому і для кожного його етапу, що забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів; відповідність методів навчання дидактичній меті, віковим особливостям учнів і рівню їхньої теоретичної та практичної підготовленості. Широке застосування проблемного, дослідницького методів навчання.
Нестандартні форми проведення уроку і заходи, які сприяють їхньому впровадженню.
Здійснення міжпредметних зв'язків.
Урахування принципів диференціації та індивідуалізації.
Дотримання вимог гігієни розумової праці учнів і шкільної гігієни. Попередження перевантаження, стомлюваності школярів.
Створення оптимального психологічного режиму на уроці (атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння, довіри, всебічного заохочення пізнавальних зусиль учнів).


Дотримання технологічних вимог (робоче місце вчителя та учня, мобілізуючии початок уроку, раціональне використання класної дошки, наочності, технічних засобів навчання, чітке дозування навчальної праці на кожному етапі уроку з урахуванням індивідуальних можливостей учнів).
Культура вчителя, широкий діапазон його знань, інтелектуальний рівень.
Результативність уроку (ступінь досягнення мети, якість знань та рівень сформованості умінь і навичок, позитивні зміни в розвитку і вихованні учнів).











Проблеми уроку



1. Тематичний принцип підготовки і проведення уроків:
постановки дидактичних, розвиваючих і виховних цілей до всієї теми;
виділення опорних знань, умінь і навичок;
структурування навчального матеріалу з метою використання його для реалізації розвиваючих цілей.



2. Диференціація навчально-виховного процесу:
поділ класу на динамічні групи за рівнем розвитку учнів;
диференційована допомога учням під час сприймання нових знань, при формуванні практичних умінь і навичок;
ускладнення або послаблення змісту навчального матеріалу (організація навчання в зоні найближчого розумового розвитку);
перерозділ часу на засвоєння матеріалу в залежності від рівня розвитку учнів групи;
диференціація домашніх завдань, контрольних робіт.



3. Об'єктивність оцінювання знань.

4. Використання методів і прийомів інформаційно-пошукового типу засвоєння знань.

5. Лекційно-практична форма занять у старших класах.